«Слід очікувати військово-технічної відповіді». Російські ЗМІ про Україну

«Переговори, незважаючи на заперечення Києва, йдуть за лекалами Росії». У цьому переконаний «професор-дослідник» московської «Вищої школи економіки» Федір Лук'янов. На сторінках урядової «Российской газеты» він наголошує, що, «хоч як це парадоксально, українські атаки першого дня літа підтвердили саме російську вихідну позицію - жодне перемир'я неможливе, доки не досягнуто хоча б базової домовленості про контури майбутньої угоди»...

«Переговори за лекалами Росії»

"Другий раунд переговорів делегацій Росії та України в Стамбулі та події, що йому безпосередньо передували, стали індикатором того, в якому стані перебуває конфлікт. До його завершення не близько... Військова сила (добре це чи погано) залишається найважливішим переговорним інструментом. І в протистоянні такого масштабу і гостроти, як тепер, ніхто від нього не відмовиться. Росія і не збиралася, про що заявляла офіційно. Україна переконливо підтверджує цю тезу всіма останніми діями», - заявляє Лук'янов «Российской газете», відверто виправдовуючи позицію Кремля.

Путінський «професор-дослідник» одразу ж пропонує «реалістичний підхід», стверджуючи, що «якщо згадати найбільші та найзатяжніші військові протиборства другої половини ХХ - початку XXI століття (не йдеться про експедиційні операції проти завідомо слабшого супротивника), політико-дипломатичні переговори розпочиналися не після припинення вогню, а тривали паралельно з військовими діями».

«Іноді, як, наприклад, у Кореї та у В'єтнамі, це займало довгий час. Радіти тут нічому, але реалістичний підхід передбачає лише такий сценарій, і лише в такий спосіб з'являється шанс домогтися стійкого результату. Не дивно, що тема перемир'я зараз відійшла на другий план. Переговорний процес поки що, незважаючи на періодичні гучні заперечення України та Європи, протікає за російськими лекалами. А саме: ігнорування будь-яких ультимативних вимог, розмірена підготовка до розмови, її неспішний початок без обмеження тривалості. Такий алгоритм загалом влаштовує і Вашингтон, Трампу головне, щоб було враження руху, а не глухого кута. Принаймні поки що», - стверджує Лук'янов, спритно «вбудовуючи» Дональда Трампа в російський сценарій.

На переконання Лук'янова, «завдання Києва в ідеалі - зламати цю схему, внести в процес нову нелінійність, зробити його імпульсивним, що більше відповідало б українському військово-політичному стилю. З цього погляду, прибуття російської делегації до Стамбула, незважаючи на масштабні диверсійні акти, - хід правильний, противник бажав якраз неявки».

«Який підсумок другої зустрічі? Найбільш очевидне: процес триває, жодна зі сторін не зацікавлена в тому, щоб його переривати. Театральні жести, а вони притаманні українській політичній культурі, тут не вітаються. Причин, ймовірно, дві. Перша - за переговорним столом незримо присутній Дональд Трамп, відносини з яким по-різному, але важливі для обох сторін... Трамп хоче бачити переговорний процес. Ну нехай бачить, і Москва, і Київ готові створювати таку картину. Друга - наявність такого солідного і цілком статусного каналу знадобиться, коли зміняться обставини. А вони можуть змінюватися, і тоді буде потрібна вже змістовна розмова. Обидві сторони це розуміють, хоча, природно, сподіваються на зміни протилежного характеру», - міркує Лук'янов.

«Резонне запитання - чи має сенс обмін меморандумами, які свідомо несумісні? Адже оприлюднені документи Москви і Києва протилежні. Так, має, тому що, з погляду можливої дипломатії (змістовної), чіткий виклад вимог, окреслення поля дискусії краще, ніж спекуляції в дусі «стратегічної невизначеності». Наразі точки перетину відсутні, але обставини, як уже сказано, мають властивість змінюватися. Відбуватися це може і буде насамперед унаслідок бойових дій. Вони розширюються - і за територіальним охопленням, і за характером застосовуваних засобів/тактик. У кожної зі сторін є свої переваги, які вони використовуватимуть і надалі. Завершення збройного протистояння не очікується», - вважає Лук'янов.

Він вважає, що Україні «зараз слід очікувати військово-технічної відповіді Росії на удари по мостах і базах 1 червня».

"Відповіді, треба думати, великої, відповідної замаху противника. Оскільки в грі є ще щонайменше третій учасник (США), а саме завдання багатоскладове (відповідь не тільки Україні, а й решті, і вона не однакова залежно від адресата), дії Росії слід з нею співставити. І це не стане кінцем переговорного процесу», - упевнений прокремлівський «професор-дослідник».

«Затягування діалогу не погіршить російських позицій»

Ще один прокремлівський «вчений» - такий собі «експерт клубу «Валдай» Андрій Кортунов - на сторінках газети «Известия» наголошує на «вельми примітному» в других стамбульських переговорах – «попри вельми скромні результати, жодна з делегацій не захотіла голосно грюкнути дверима та вийти з переговорного процесу - за підсумками обговорень було заплановано наступний, третій раунд переговорів, хоча конкретних термінів його проведення не визначено».

«Циніки, ймовірно, скажуть, що зустріч у Стамбулі можна розглядати як черговий етап інформаційно-пропагандистської війни між Москвою і Києвом, у якій кожна зі сторін прагне позиціонувати себе в ролі миролюбного «голуба», а опонента - в ролі войовничого яструба. Тому одностороння відмова від переговорів, пов'язана з неминучими репутаційними витратами, невигідна ні Росії, ні Україні навіть і в тому разі, якщо особливих надій на переговорний процес наразі покладати не доводиться. З іншого боку, сама перспектива другої зустрічі в Стамбулі цілком могла виявитися фактором, що сприяє нещодавній ескалації: для обох сторін було важливо заздалегідь закріпити за собою максимально вигідні переговорні позиції. Росія продовжувала активні наступальні операції по всій лінії бойового зіткнення, Україна різко збільшила кількість атак дронів на об'єкти в глибині російської території, включно з ударами по військових аеродромах у п'яти російських областях», - вказує Кортунов.

На його думку, зараз «у Києві зберігаються надії на те, що в найближчому майбутньому спільними зусиллями України та її європейських партнерів якимось чином вдасться переконати американського президента Дональда Трампа перейти на «правильний бік історії» та відновити трансатлантичну єдність часів свого попередника Джо Байдена».

«Подальше затягування конфлікту також дасть можливість європейцям розкрутити свій військово-промисловий комплекс і розширити підтримку Києва. Крім того, чергові пакети економічних санкцій Європейського союзу, особливо якщо їх у перспективі підтримають у Вашингтоні, почнуть дедалі більше підвищувати ціну конфлікту для російської сторони. У Москві, зі свого боку, вважають, що російські збройні сили міцно утримують у своїх руках стратегічну ініціативу, на Заході з кожним місяцем зростає втома від «української теми», а прицільні удари по оборонній, транспортній та енергетичній інфраструктурі України створюють дедалі більш значущі проблеми для продовження воєнних дій українською стороною», - вважає прокремлівський «експерт».

Він вважає, що «в Кремлі виходять з того, що затягування діалогу з принципових питань мирного врегулювання в будь-якому разі не погіршить російських переговорних позицій, а призведе лише до того, що Києву зрештою доведеться прийняти ще більш жорсткі умови Москви».

Кортунов упевнений: «Динаміка конфлікту підтверджує правоту Москви, а не Києва. Обстановка на полі бою нехай повільно, але послідовно змінюється на користь російських збройних сил. Ніякі атаки українських дронів не в змозі принципово змінити цю загальну динаміку військового протистояння. Дональд Трамп поки що не поспішає підтримати жорсткі антиросійські ініціативи, що циркулюють на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні. На зусилля з розкручування європейського військово-промислового комплексу підуть довгі роки, причому далеко не очевидно, що ці зусилля виявляться успішними. А ефект від впливу західних економічних санкцій на Росію хоча і відчутний, але явно не критичний. Через це зведення російсько-українського діалогу до періодичних обговорень гуманітарних проблем створює більше стратегічних ризиків для Києва, ніж для Москви».

«Звичайно, хочеться сподіватися, що під час наступного, третього раунду переговорів - хай би коли він відбувся - тематику діалогу буде розширено. Така перспектива виглядає не зовсім нездійсненною, особливо якщо до наступного раунду відбудеться зустріч президентів Росії і США, яка покладе початок обговоренню численних питань європейської безпеки, що виходять за рамки російсько-українського конфлікту. Наявність навіть найпопередніших рамкових домовленостей між Москвою і Вашингтоном із цих питань може виявитися каталізатором для більш продуктивного спілкування Москви і Києва», - сподівається прокремлівський «експерт».

«Гроші будуть по кишенях розсовувати»

«Парламентская газета» вже хоче «третього раунду переговорів між Росією та Україною». За відповіддю, як скоро він може відбутися, газета звернулася до «глави комісії Ради Федерації із захисту державного суверенітету і запобігання втручанню у внутрішні справи РФ» 70-річного Андрія Клімова.

Той одразу нарікає, що «сьогодні охочих зруйнувати переговорний процес реально дуже багато - це і ЄС, і Лондон, і частина американських еліт, і ще деяка публіка, яка може впливати на Київ, а охочих зробити переговори Москви і Києва реальним політико-дипломатичним процесом, на жаль, небагато».

«Тому серйозний, обґрунтований прогноз про продовження переговорів вам сьогодні навряд чи хтось дасть. Але те, що сам майданчик продовжує працювати, і те, що якась користь від цього є - той самий обмін утримуваними особами та можливість для сторін якісь речі одна одній адресувати напряму, - це добре. У цьому, власне, і полягає суть політико-дипломатичного підходу. При цьому варто зазначити, що російська сторона, отримуючи уроки з лукавої поведінки наших візаві, продовжує військово-технічними методами досягати мети СВО. І це, на мій погляд, дуже правильно», - заявляє російський «сенатор».

Клімов упевнений, що «з кожним разом наші успіхи на полі бою, а також на економічному і дипломатичному фронтах опоненти Росії просто будуть зобов'язані брати до уваги».

«Наприклад, ті процеси, які відбуватимуться під час формування нами буферної зони. У будь-якому разі це не дасть змоги збутися мріям наших супротивників знову повернутися до ситуації весни 2022 року... Що далі Київ відтягує досягнення домовленостей, то складніше буде режиму будувати хоч якісь плани на майбутнє. Усе, про що мріють у Києві, за великим рахунком нездійсненно. А те, що пропонуємо ми, реально і може бути закріплено у формі юридичних домовленостей», - самовпевнено заявляє «сенатор».

Відповідаючи на запитання, «на що розраховує Київ і Захід, намагаючись розмовляти з Москвою мовою ультиматуму?», Клімов наполягає, що російський меморандум «покликаний зближувати позиції сторін і водночас підтягувати українську позицію до реальності», а український меморандум, звісно ж, «відірваний від реальності».

«Можна припустити, що, проштовхуючи такі позиції на переговори, Київ і його євроатлантичні куратори розраховують, що їм будуть якомога довше підкидати грошенят на виконання маріонеткових функцій. А вони ці гроші будуть по кишенях розпихати. Поки що, крім особистого збагачення і продовження термінів особистої безкарності, інших аргументів у таких позицій не бачу», - повчає Клімов.

І продовжує: «Я ще з 2022 року говорив: незалежно від позиції Вашингтона ми повинні бути готові реалізовувати завдання СВО. І це дуже важливо - у нас мають бути плани на будь-який розвиток ситуації. Ба більше, нам треба активно формувати позицію, яка максимально повно дасть змогу реалізувати завдання СВО. І якщо США все-таки вийдуть із переговорного процесу, ми будемо це робити далі, зокрема військово-технічними методами».

«На мій погляд, президенту Трампу треба або виходити з переговорів між Москвою і Києвом, або займати адекватнішу позицію з погляду інтересів США, природно. Ми ж зі свого боку пропонуємо цілком реалістичні речі щодо врегулювання української ситуації», - запевняє 70-річний «сенатор».

«Завдання ховати їх ніколи не було»

Газета «Московский комсомолец» після нальоту українських дронів на російські військові аеродроми оперативно відшукала якогось «експерта Шингаркіна - екс-депутата Держдуми, колишнього офіцера 12-го Головного управління Міноборони РФ», який заспокоює: «РФ у відповідь на атаку Києва не застосує ядерну зброю».

Для початку «експерт Шингаркін» («МК» чомусь називає його виключно за прізвищем) роз'яснює і виправдовує, чому «так потворно була організована охорона наших стратегічних бомбардувальників».

«По-перше, такі об'єкти, як аеродроми і літаки, спостерігаються з космосу. У даний момент вони завжди видно. Розвідка таких об'єктів зараз не є проблемою. Говорити про приховане розташування таких великих об'єктів, як літаки ядерної тріади, не доводиться. У всьому світі на основних аеродромах базування їх можна помітити... Тому звичайні засоби розвідки противника легко виявляють, де знаходяться ті чи інші об'єкти стратегічної авіації, що базуються на території РФ. Якщо противник прийняв рішення вразити літаки тріади, він готує напад не на конкретні літаки, а на аеродроми. За кілька годин до масштабного застосування злітає безпілотник і встановлює, чи є літаки на конкретному об'єкті. Якщо на якомусь аеродромі сьогодні порожньо, то така ж машина, напхана безпілотниками, просто звідти їде і десь в укритті знаходиться. Тобто інформація про те, де знаходяться літаки, легко може бути отримана противником за допомогою сучасних технічних засобів», - пояснює «експерт Шингаркін».

Що стосується організації захисту таких об'єктів, він пояснює, що «СРСР мали укриття і для великих літаків, і для малих літаків, але теж не в повному обсязі... У США, за моєю інформацією, тільки приблизно 30% літаків забезпечено укриттями від таких несподіваних нальотів. Це пов'язано з тим, що сам по собі виріб високоміцний, ці літаки розраховані на гіпервплив в ході їх застосування».

«Тому завдання ховати їх ніколи не було і немає. А до недавнього часу припустити, що хтось буде нападати на літаки в глибині нашої території, ніхто б не зміг. Хоча фахівці про таку можливість кілька разів попереджали. Після подій в Енгельсі це стало загальним місцем», - нагадує «експерт», запевняючи, що «масштабне застосування безпілотних апаратів було нами передбачено ще в 1995 році».

«Я ще тоді відпрацьовував механізми приховування і протидії такому нальоту, на наших штатних літаках імітуючи дії безпілотних апаратів, яких тоді ще й в помині не було», - хвалиться Шингаркін.

А на здивоване запитання «МК», «чому ж не були побудовані надійні укриття для літаків?», розводить руками: «Те, що не побудували укриття, це справжнє неподобство, і питання треба задавати посадовим особам. До початку СВО, і вже точно після її початку, треба було приймати рішення. Після перших ударів по аеродромах треба було такі рішення приймати. Формально можна було звести укриття, які не є оборонними. Але будь-яке укриття для літака краще, ніж жодного».

Шингаркін твердить, що «бетонні укриття – це дорого, складно і довго», що краще використовувати «легкозводимі ангари», а ще – «розтяжки на спеціальних стійках всіляких сіток», і взагалі – «існують різноманітні комплексні рішення», а «чому вони не застосовувалися – це питання не до мене». 

Нарешті, Шингаркін підходить до головного питання – «чи може РФ відповісти Україні на цю атаку застосуванням ядерної зброї?».

«Перед російським керівництвом стоїть конкретне питання: чи є ця атака тим самим випадком, коли РФ повинна розглянути питання про можливість застосування ядерної зброї? Незважаючи на те, що у нас в ядерній доктрині у відповідь на атаку по об'єктах ядерного стримування передбачена можливість застосування ядерної зброї, таке рішення зараз було б згубним для РФ. Саме для того, щоб спровокувати це застосування або хоча б відкрити дискусію про те, що РФ може застосувати ядерну зброю в ході СВО, і здійснювалися ці атаки. Така дискусія була одним із завдань противника», - застерігає «експерт».

Він упевнений: «Навіть атака Києва на наші ядерні об'єкти не є підставою для застосування ядерної зброї. По-перше, справжніх цілей для ядерної зброї навіть малої потужності на полі бою практично немає. Ми, на щастя, не спостерігаємо там великих наступальних угруповань противника. Тобто військового ефекту від такого застосування не буде».

«Але якщо хтось із наших політиків буде на цьому публічно наполягати, то у наших ворогів давно заготовлена провокація. Це імітація застосування РФ ядерної зброї. Наші вороги пред'являть якийсь виріб, який буде зображати «несправний» ядерний пристрій, який нібито випадково не вибухнув у Харкові, Києві або навіть у Польщі. Як тільки така провокація буде реалізована, РФ отримає справжній «ядерний удар» на інформаційному та дипломатичному полі», - попереджає кремлівський «експерт».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»